ЕФЕКТИВНІ БІЗНЕС-МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ ПОГЛЯД

Анотація

У статті досліджено дослідження типові бізнес-моделі, що використовуються успішними світовими соціальними підприємствами, з метою розробки рекомендацій щодо підвищення стійкості вітчизняних компаній відповідної спрямованості. Констатовано, що актуальним залишається питання про те, як саме в ході реалізації соціального підприємництва реалізовується комбінування соціальної, а також економічної цінностей, і особливо, яку роль в цьому відіграє формування спеціальної соціальної мережі та здійснення стратегії забезпечення ресурсами. З метою дослідження обрано декілька «класичних» кейсів із різних держав з різноманітним соціальним та економічним середовищем для формулювання спільних рис їх бізнес-моделей. Здійснено макроекономічний аналіз визначених для дослідження компаній, а саме: досліджено соціально-економічний базис їх діяльності та проведено компонентний аналіз відповідних бізнес-моделей. Наголошено, що у випадку проведеного дослідження – бізнес-модель є концепцією бізнесу, що покладена в основу практики. Серед основних компонентів відповідних бізнес моделей виділено: ціннісну мережу (контрольовані позиції або зони переважного впливу всередині ціннісної мережі); стратегічні ресурси (потреби в стратегічних ресурсах, включені в бізнес-модель); споживчий інтерфейс (інтеграція цільових груп). Обґрунтовано, що досліджені приклади успішного соціального підприємництва істотно відрізняються один від одного по соціальній місії, організаційній структурі, а також економічному і соціальному середовищу, в якому вони виникли, у той же час між ними є значна спорідненість. Аргументовано, що всі вони виробляють соціальне благо: для Грамін – це усунення бідності сільських жінок Бангладеш; для Секем – вирощування натуральних продуктів без використання хімічних добрив, а також заохочення культурного та суспільного життя в Єгипті; для МKK – створення робочих місць і можливостей економічного розвитку для людей, які раніше їх не мали. Доведено, що своїм успіхом ці компанії зобов’язані особливому поєднанню соціальної та економічної ефективності. Визначено, що діяльність всіх трьох компаній заснована на поділі спільних цінностей «громади», які використовувалися для: створення підтримуючої соціальної мережі (ціннісної мережі); придбання стратегічних ресурсів; управління взаємодією зі споживачами («споживчим інтерфейсом»). Зроблено висновок, що оскільки ключовою відмінністю соціального підприємництва є створення соціальної цінності, яка в рамках бізнес-моделі буде первинною і визначатиме стратегічну мету бізнесу, то можна сказати, що соціальна цінність може створюватися в будь-якому з компонентів бізнес-моделі, причому створення соціальної цінності, згідно з проведеним аналізом емпіричних прикладів, як правило, вимагає специфічних змін не менше ніж у двох блоках відповідної моделі.