Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Технічні науки»
https://puet.poltava.ua/index.php/technical
<p><strong>Реєстрація суб'єкта у сфері друкованих медіа:</strong> <a href="http://puet.poltava.ua/1555.pdf" target="_blank" rel="noopener">Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1555 від 09.05.2024 року.</a></p> <p>Журнал включений до Переліку наукових фахових видань України відповідно до <a href="https://mon.gov.ua/npa/pro-vkliuchennia-naukovykh-periodychnykh-vydan-do-pereliku-naukovykh-fakhovykh-vydan-ukrainy">Наказу МОН України № 928 від 11 червня 2026 року (додаток 10)</a> строком на три роки з 01 червня 2026 року по 31 травня 2029 року з присвоєнням <strong>категорії «Б».</strong></p> <p><strong>Кластер:</strong> Промислові і будівельні технології, логістика, транспорт.</p> <p><strong>Спеціальності:</strong> G2 Технології захисту навколишнього середовища; G13 Харчові технології; G15 Технології легкої промисловості.</p>uk-UAНауковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Технічні науки»ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ PIWI ТА ПОРІВНЯЛЬНИХ СОРТОЗРАЗКІВ ВИНОГРАДУ НА ОСНОВІ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ТА СТРУКТУРНО-МЕХАНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/595
<p>Мета дослідження. Встановити технологічний потенціал досліджених сортозразків винограду на основі комплексного оцінювання фізико-хімічних показників технологічної стиглості та структурно-механічних характеристик грона й ягоди, а також визначити параметри, придатні для диференціації підходів до первинної переробки сировини. Методика дослідження. Проаналізовано 12 сортозразків винограду. Масову концентрацію цукрів визначали рефрактометрично, титровану кислотність – титруванням NaOH, pH – потенціометрично; усі визначення виконували у трьох повторностях. Оцінювали також масу грона, кількість ягід, масу 100 ягід і 100 насінин, частки гребенів, шкірки, насіння та м’якоті, показником складання і структурним показником. Додатково розраховано потенційний вміст спирту та індекс зрілості. Для узагальнення результатів використано описову статистику, коефіцієнт кореляції Пірсона та аналіз головних компонент після z-стандартизації змінних; багатовимірний аналіз трактовано як розвідувальний з огляду на обсяг вибірки. Результати. Масова концентрація цукрів у дослідженій вибірці змінювалася від 160 до 250 г/дм³, титрована кислотність – від 6,8 до 11,6 г/дм³, частка м’якоті – від 53,09 до 67,73%, шкірки – від 12,43 до 29,30%. Найвищу цукристість і найбільший структурний показник встановлено для Золодень 12.09 – 250 г/дм³ і 6,22 відповідно; найвищу титровану кислотність, показник складання та частку м’якоті – для Совіньон Ритос: 11,6 г/дм³, 5,45 і 67,73% відповідно. Кореляція між масою грона і цукристістю в межах наявної вибірки становила r = 0,67; перші дві головні компоненти пояснювали 66,0% сумарної варіабельності. Наукова новизна полягає у комплексному зіставленні показників фізико-хімічної стиглості з механічною структурою грона для технологічної диференціації досліджених сортозразків. Висновки. Поєднання фізико-хімічних і структурно-механічних характеристик дає змогу повніше характеризувати технологічний потенціал винограду, ніж використання окремих показників стиглості. Встановлені відмінності за співвідношенням сокової та твердої фаз обґрунтовують необхідність диференційованого вибору режимів дроблення, пресування та контакту сусла з твердими частинами ягоди. Отримані результати є основою для подальшої перевірки запропонованого підходу в багаторічних дослідженнях і контрольованих мікровініфікаціях.</p>Ю. О. БОБОШКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-13271410.37734/2518-7171-2026-2-1ДОСЛІДЖЕННЯ СЕНСОРНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЯГІД ЖУРАВЛИНИ МЕТОДОМ ПРОФІЛЮ ФЛЕЙВОРУ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/596
<p>В даній статті були розглянуті ягоди журавлини (Vaccinium oxycoccos L.) як цінна ягідна сировина, яка характеризується високим вмістом біологічно активних речовин, органічних кислот, вітамінів та антиоксидантів. Завдяки вираженим смаковим властивостям і функціональній цінності вона широко використовується у виробництві харчових продуктів. Водночас одним із важливих критеріїв оцінювання якості продукції є її сенсорні характеристики, що безпосередньо впливають на споживчі переваги та конкурентоспроможність. Мета дослідження полягала у проведенні порівняльної сенсорної оцінки сушених ягід журавлини різних виробників із використанням дескрипторно-профільного аналізу для встановлення особливостей формування їх флейвору та визначення зразка з найбільш гармонійними органолептичними властивостями. Об'єктом дослідження були три зразки сушених ягід журавлини різних виробників. Сенсорне оцінювання проводили методом профілю флейвору згідно з ДСТУ ISO 6564:2005 за участю дегустаційної комісії, що складалася з чотирьох кваліфікованих експертів. Інтенсивність дванадцяти дескрипторів зовнішнього вигляду, аромату, смаку та консистенції визначали за п'ятибальною шкалою з подальшим статистичним опрацюванням результатів. Встановлено, що всі досліджувані зразки відповідали нормативним вимогам за органолептичними показниками. Найкращі показники продемонстрував зразок 3, який характеризувався максимальною відповідністю еталону за цілісністю, однорідністю, насиченістю, ягідним ароматом і кислуватим смаком, що свідчить про його високі споживчі властивості та перспективність використання як сировини для виробництва функціональних харчових продуктів.</p>Н. В. ГОЛЕМБОВСЬКАЛ. В. БАЛЬ-ПРИЛИПКОІ. М. БАЛЬР. В. КОНОНЕНКОЛ. М. ТИЩЕНКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132152110.37734/2518-7171-2026-2-2ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОРТУ ВИНОГРАДУ СУХОЛИМАНСЬКИЙ БІЛИЙ В УМОВАХ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН: СТРУКТУРНО-АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД І КОНЦЕПЦІЯ АДАПТИВНОЇ ВІНІФІКАЦІЇ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/597
<p>Мета дослідження. Метою роботи є структурно-аналітичне узагальнення наукових даних щодо технологічного потенціалу українського технічного сорту винограду Сухолиманський білий за кліматичної мінливості, визначення рівня доказовості окремих технологічних підходів та формування сортоспецифічної концепції адаптивної вініфікації. Методика дослідження. Джерельну базу сформовано з 50 наукових, фундаментальних і нормативно-методичних джерел, включених до бібліографії статті. Застосовано структурований контент-аналіз із розподілом публікацій за сімома тематичними блоками та трьома рівнями доказовості: прямі дані щодо Сухолиманського білого; механістично релевантні дані, отримані для інших сортів Vitis vinifera L.; технологічні підходи, перспективні для сортоспецифічної експериментальної перевірки. Результати. Встановлено, що прямі сортоспецифічні дослідження становлять 4 із 50 джерел (8,0%), тоді як найбільші тематичні блоки пов’язані з кліматом, фенологією та адаптацією – 15 джерел (30,0%) і з мікробіологією, азотним статусом та non-Saccharomyces – 11 джерел (22,0%). Прямими дослідженнями підтверджено внутрішньосортову клонову мінливість за господарськими, фізико-хімічними та сенсорними характеристиками, а також залежність показників якості врожаю від температурних і вологісних умов. Показано, що за кліматичної мінливості технологічну зрілість доцільно оцінювати не лише за цукристістю та титрованою кислотністю, а й з урахуванням pH, співвідношення органічних кислот, ароматичної зрілості та азотного статусу сусла. Сформовано ієрархію доказовості для холодної мацерації, керування окисненням, температури ферментації, біопротекції та застосування non-Saccharomyces. Висновки. Запропоновано сортоспецифічну концепцію «кліматичні умови року – клон – технологічна зрілість – склад винограду – технологічне рішення – сенсорна якість», яка переводить огляд літератури у систему перевірюваних технологічних рішень. Визначено пріоритети подальших досліджень: багаторічний моніторинг pH та органічних кислот, леткого профілю, YAN, режимів мацерації, біопротекції, температури ферментації та біологічного підкислення.</p>Д. С. ЛЕОНІДОВ
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132223210.37734/2518-7171-2026-2-3УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИСОКОБІЛКОВИХ РИБНО-РОСЛИННИХ ПАСТ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/598
<p>У статті наведено результати досліджень, спрямованих на удосконалення технології високобілкових рибно-рослинних паст на основі товстолобика із використанням конопляного білка та яблучної клітковини. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю створення харчових продуктів підвищеної біологічної цінності, збалансованих за білковим складом, збагачених харчовими волокнами та біологічно активними речовинами, що відповідають сучасним принципам здорового харчування. Метою роботи було наукове обґрунтування та удосконалення технології високобілкових рибно-рослинних паст шляхом використання конопляного білка і яблучної клітковини для підвищення харчової, біологічної цінності та покращення функціонально-технологічних властивостей готової продукції. У роботі використано комплекс загальноприйнятих органолептичних, фізико-хімічних і функціонально-технологічних методів дослідження. Розроблено модельні рецептури рибно-рослинних паст із різним рівнем внесення конопляного білка (3–7%) та яблучної клітковини (1–2%) і досліджено їх вплив на показники якості готової продукції. Встановлено, що використання рослинних функціональних інгредієнтів сприяє підвищенню вмісту білка, харчових волокон і мінеральних речовин, покращує водо- та жироутримувальну здатність, забезпечує стабільність консистенції та підвищує вихід готового продукту. За результатами комплексної оцінки органолептичних, фізико-хімічних і функціонально-технологічних показників оптимальною визначено рецептуру, що містить 7% конопляного білка та 1% яблучної клітковини. Розроблений продукт характеризується високою харчовою та біологічною цінністю, добрими споживчими властивостями і може бути рекомендований для виробництва. Практичне значення роботи полягає у розширенні асортименту високобілкових рибних продуктів із використанням вітчизняної прісноводної риби та рослинної сировини, що відповідає сучасним тенденціям розвитку харчових технологій, принципам ресурсозбереження та концепції здорового харчування.</p>Ю. А. МАЦУКЛ. В. ПЕШУКГ. О. ОСТРОВСЬКАА. М. ГЕРЕДЧУК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132334210.37734/2518-7171-2026-2-4СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЙНИХ СЛАБОАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/599
<p>У статті узагальнено історичні, технологічні та сучасні наукові підходи до збереження та розвитку українських традицій у виробництві слабоалкогольних напоїв. Розглянуто історичні передумови формування автентичних технологій, охарактеризовано основні види традиційних українських слабоалкогольних напоїв, їх технологічні особливості та культурологічне значення. Проаналізовано формування автентичних технологій приготування слабоалкогольних напоїв, які були сформовані природними умовами, культурологічними особливостями, господарськими методами і способами впливу різних регіонів України. Описано органолептичні характеристики, фізико-хімічні показники сучасних традиційних слабоалкогольних напоїв. Визначено вплив місцевої сировини на розвиток технологій, способів приготування, процесів зброджування та традиційного обладнання у виробництві слабоалкогольних напоїв. Особливу увагу приділено важливості традиційних напоїв у формуванні української гастрономічної культури та збереженні національної ідентичності. Проаналізовано сучасний стан традиційного ринку слабоалкогольних напоїв в Україні, а також тенденції розвитку промислового виробництва, адаптацію автентичних рецептур до сучасних технологічних умов. У статті розглянуто інноваційну технологію приготування слабоалкогольного напою на основі плодово-ягідної сировини та продукту бджільництва. Визначено перспективні напрями поєднання традиційних технологій із сучасними біотехнологічними підходами і технічним забезпеченням. Доведено, що розвиток сегменту традиційних слабоалкогольних напоїв є важливим чинником формування національної гастрономічної ідентичності та підвищення конкурентоспроможності української харчової галузі. Показано, що поєднання традиційних технологій із сучасними біотехнологічними та інженерними рішеннями створює умови для розроблення конкурентоспроможних напоїв наступного покоління. Подальше удосконалення у цій сфері пов'язано з підтримкою крафтового, ремісничого та масового виробництва, популяризацією автентичної української гастрономічної спадщини, як елементу нематеріальної культурної спадщини, впровадженням чинного законодавства із географічного захисту національних напоїв.</p>О. М. ОСТРИКС. І. ОЛІЙНИК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132435110.37734/2518-7171-2026-2-5ВИКОРИСТАННЯ ХІТОЗАНА ЯК БІОЛОГІЧНО АКТИВНОЇ ДОБАВКИ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ ІННОВАЦІЙНИХ КУЛІНАРНИХ ЖЕЛЕ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/601
<p>У статті наведено результати розробки рецептури та технології приготування кулінарного желе із оздоровчими властивостями за рахунок введення в рецептурний склад біосорбентів. Об'єктом досліджень стало кулінарне желе на основі молочной сировини, дієтичні властивості якого зумовлені наявністю желатину та кисломолочних бактерій, а в якості біосорбенту вивчали можливість використання хітозана. Хітозан − біополімер тваринного походження і відноситься до харчових волокон, які не засвоюються організмом людини, але в кислому середовищі шлунку утворюють високов'язкі розчини, виявляючи властивості ентеросорбенту та імуномодулятора. Особливості хімічного складу хітозану дозволяють впливати на стан желейного студню, зміцнювати його та запобігати процесу синьорезису при зберіганні, тому що хітозан як природний амінополісахарид, складається із залишків молекул глюкози. У ході наукових досліджень вивчали технологічність добавки хітозану та її вплив на структурно-механічні та органолептичні показники свіжоприготовленого желе та зміни його якості в процесі зберігання. Особливу увагу приділяли зміні швидкості застуднення і залежності властивостей міцності кулінарного желе від кількості хітозану, що вводиться. В результаті проведених експериментальних досліджень встановлено, що введення хітозану не тільки прискорює процес структуроутворення, скорочуючи час структуроутворення у виробах а й сприяє зміцненню желатинового студня, що утворюється в порівнянні з контрольним зразком. Отримані результати дозволили скоротити витрату рецептурного студнеутворювача − желатину, при цьому показник міцності отриманого колодня відповідав міцності контрольного зразка. У ході наукових досліджень вдалося встановити, що в процесі зберігання кулінарне молочне та кефірне желе з хітозаном не піддавалося синьорезису на відміну від стандартного, що є досить важливим позитивним моментом. Таким чином, введення хітозану як біологічно активної добавки до складу кулінарного желе дозволило не тільки надати виробу спеціфічні оздоровчі властивості, але й отримати продукт з покращеними технологічними показниками.</p>А. Д. САЛАВЕЛІСС. М. ПАВЛОВСЬКИЙС. Л. КОЛЕСНІЧЕНКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132525810.37734/2518-7171-2026-2-6ВИКОРИСТАННЯ ГІПОБАРИЧНИХ УМОВ ПРИ ПОПЕРЕДНІЙ ОБРОБЦІ М’ЯСА СТРАУСА
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/603
<p>Наукові результати, представлені у статті, спрямовані на обґрунтування доцільності застосування попередньої обробки м’яса африканського страуса в гіпобаричних умовах як інноваційного технологічного прийому для підвищення його функціонально-технологічних властивостей. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу до використання нетрадиційної м’ясної сировини з високою харчовою та дієтичною цінністю, а також необхідністю покращення споживчих характеристик страусятини, яка через низький вміст внутрішньом’язового жиру характеризується схильністю до втрати вологи та зниження соковитості під час теплової обробки. Метою роботи є дослідження впливу тривалості вакуумної обробки м’яса страуса на його функціонально-технологічні властивості. Об’єктом дослідження є м’ясо африканського страуса, витримане в гіпобаричних умовах. Контролем слугувало свіже м’ясо без попередньої обробки. У ході експериментальних досліджень визначено водоутримувальну, водозв’язувальну та водопоглинальну здатність м’яса, показники ніжності, а також втрати маси під час теплової кулінарної обробки. Встановлено, що витримування м’яса страуса у вакуумі сприяє підвищенню водоутримувальної здатності: після 60 хв обробки її приріст становив 2,7%, тоді як максимальне підвищення на 26,3% зафіксовано при тривалості 150 хв порівняно з контролем. Подібна тенденція встановлена і для водозв’язувальної здатності м’яса: після 60 хв обробки приріст показника не перевищував 1,8%, а після 150 хв витримування його значення було на 25,6% вищим порівняно з контрольним зразком. Зі збільшенням тривалості вакуумної обробки відбувалося також зниження сили зсуву (WB), що характеризує жорсткість м’яса; мінімальні значення показника встановлено після 150 хв обробки, що відповідає зменшенню жорсткості на 31,2% відносно контролю. Досліджено вплив фруктових маринадних середовищ на водопоглинальну здатність м’яса страуса. У зразках без використання маринадного середовища значення показника зростало від 6,0% до 8,8%. При маринуванні в яблучному пюре водопоглинальна здатність підвищувалася від 6,5% до 10,0%, у середовищі апельсинового соку – від 6,7% до 10,5%, тоді як найбільш виражений ефект встановлено при використанні ананасового соку, де значення показника зростало від 6,9% до 11,4%. Отримані результати підтверджують перспективність застосування вакууму як ефективного способу попередньої обробки страусятини. Встановлено, що оптимальна тривалість такої обробки становить близько 150 хв, оскільки саме за таких умов забезпечується найбільш сприятливе поєднання функціонально-технологічних та споживчих показників м’ясної сировини.</p>Т. Ю. СУТКОВИЧ
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132596310.37734/2518-7171-2026-2-7СВІТОВІ ТРЕНДИ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ РОСЛИННИХ І ТВАРИННИХ ДЖЕРЕЛ БІЛКА У ФОРМУВАННІ ВІЙСЬКОВИХ РАЦІОНІВ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/604
<p>Раціон військовослужбовців Збройних Сил України, що знаходяться в екстремальних умовах, потребує удосконалення, з метою якомога більш повного забезпечення організму військових макро- та мікроелементами. Визначна роль відводиться білковій складовій у продуктах класу Ready-to-Eat. Мета дослідження: шляхом інформаційного пошуку визначити найбільш доступні сировинні джерела білка тваринного та рослинного походження у вигляді концентратів, провести їх аналітичну оцінку, що дозволить науково обґрунтувати концепцію створення протеїново-енергетичного батончика спеціального призначення на основі комбінованих білкових систем. Методика дослідження: застосовано комплекс методів системного, порівняльного та моніторингового аналізу, узагальнення й систематизації наукових публікацій у галузях військової нутриціології, харчової хімії та технології спеціалізованих продуктів, а також опрацювання нормативних документів (зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №426) і міжнародного досвіду створення індивідуальних раціонів харчування у військах країн НАТО (програми MRE, IMP, ORP). Результати: систематизовано сучасні вимоги до компактних спеціалізованих продуктів категорії Ready-to-Eat та продуктів із проміжною вологістю для польових раціонів. Проаналізовано технологічні переваги й обмеження використання молочних ізолятів (сироваткового білка, міцелярного казеїну) та рослинних концентратів. Доведено, що формування композиційної білкової матриці на основі тваринного білкового гідролізату/ізоляту та рослинних білкових концентратів (зокрема вітчизняного соняшникового та горохового) забезпечує виражений синергетичний ефект. Такий підхід дає змогу оптимізувати амінокислотний профіль (за показниками DIAAS), підвищити біологічну цінність, запобігти небажаним реологічним і структурним змінам (затвердінню та фазовому розшаруванню жирової фракції) під час тривалого зберігання в діапазоні температур від – 20 до +40 оС протягом щонайменше 24 місяців. З’ясовано, що використання вітчизняної рослинної сировини створює передумови для суттєвого зниження собівартості готової продукції та імпортозаміщення, що робить цей напрям критично важливим для продовольчого забезпечення сектору безпеки й оборони. Висновки: обґрунтовано теоретичне підґрунтя для проведення експериментального етапу з рецептурного моделювання протеїново-енергетичного батончика спеціального призначення, визначення його реологічних, структурно-механічних, мікробіологічних та органолептичних показників, а також оцінки стабільності ліпідного й білкового комплексів під час прискореного старіння та тривалого зберігання.</p>Л. М. ТЕЛЕЖЕНКОА. А. ДУБИНА
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132647110.37734/2518-7171-2026-2-8ВИКОРИСТАННЯ БУЗИНИ ЧОРНОЇ І МОЛОЧНОЇ СИРОВАТКИ В ТЕХНОЛОГІЇ НАПОЇВ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/606
<p>Дослідження використання вторинної молочної сировини та продуктів переробки дикорослих ягід є перспективним напрямком інноваційних підходів в технології напоїв функціонального призначення, розширюючи їх асортимент, підвищуючи їх біологічну цінність, запроваджуючи ресурсозберігаючі технології та екологізацію виробництва. Стаття присвячена дослідженню показників якості сирної сироватки молочної та соку з ягід бузини чорної і використанню їх в технології оздоровчих напоїв з метою розширення асортименту та підвищення біологічної цінності готового продукту. Проаналізовано здобутки науковців щодо використання молочної сироватки і продуктів переробки бузини чорної в технологіях харчових виробництв. Проведені експериментальні дослідження органолептичних та фізико-хімічних показників якості вихідної сировини (молочної сироватки і соку з бузини чорної) підтверджують, що в їх складі міститься значна кількість поживних речовин, зокрема в складі молочної сироватки – білків, у соку з бузини чорної – біологічно активних речовин, серед яких особливе значення займають фенольні та барвні речовини. Підтверджено, що переважаючою часткою в складі поліфенольних речовин фруктової сировини є антоціани, які володіють антиоксидантними властивостями і позитивно впливають на органолептичні показники напоїв. Проведено мікробіологічні дослідження молочної сироватки і соку з бузини чорної та напоїв на їх основі. Отримані результати експериментальних досліджень підтверджують доцільність використання дикорослої сировини в рецептурному складі напоїв на основі молочної сироватки. Визначено, що найкращі органолептичні та фізико-хімічні показники досягаються при внесенні в рецептуру напою 15 % соку з бузини чорної, що не тільки збагачує склад готового продукту, його харчову та біологічну цінність, а й надає привабливого кольору та поліпшує смакові властивості.</p>Г. ХОМИЧА. БОРОДАЙІ. ТЮРІКОВАВ. ІЩЕНКОЛ. ЕЛАНІДЗЕ
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132728010.37734/2518-7171-2026-2-9АВТОМАТИЗОВАНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОРФОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛУБОВОЛОКНИСТОЇ СИРОВИНИ ЗА МІКРОЗОБРАЖЕННЯМИ ЗРІЗІВ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/608
<p>Лубоволокниста сировина застосовується в текстильній, харчовій, будівельній та автомобільній галузях, що підвищує вимоги до об'єктивного контролю її якості. Чинні методи оцінки ґрунтуються на окремих фізичних процедурах для кожного показника і не дають єдиної просторової картини розподілу волоконних пучків у перерізі. Метою статті є удосконалення методу оцінки якості лубоволокнистої сировини шляхом розробки методу сегментації екземплярів мікрозображень поперечного перерізу, що забезпечує об'єктивне обчислення морфометричних показників волокна для визначення його функціональної придатності. Сформовано власний набір даних із 83 мікроскопічних зрізів з експертно розміченими 1984 екземплярами волоконних пучків. Розроблено та навчено модель сегментації екземплярів на основі архітектури YOLO11s-seg з одноклясовою конфігурацією детектора та вхідною роздільною здатністю 768 пікселів. Застосовано доменно-орієнтовані аугментації зображень і морфометричний постпроцесинг для обчислення площі та геометричного центру кожного виявленого пучка. На основі геометричних характеристик, отриманих сегментацією, запропоновано три морфометричні показники: умовний діаметр волокна, структурну частку волокна та ступінь розволокнення. Встановлено, що розроблена модель забезпечує на валідаційній вибірці показник mask mAP@0,5 на рівні 0,900 за збалансованих точності (0,842) і повноти (0,833). Час аналізу одного мікрозображення становить приблизно 33 мс, що не залежить від кількості пучків на зрізі. Визначено, що запропонований метод обчислює діаметр волокна, структурну частку волокна та ступінь розволокнення з одного мікрозображення, тоді як чинні стандартизовані методи вимагають окремих фізичних процедур для кожного показника. Показано, що автоматизована сегментація екземплярів усуває потребу в ручному підрахунку волоконних пучків і забезпечує точність та відтворюваність вимірювання, недосяжну для ручного аналізу через окуляр-мікрометр. Отримані результати дозволяють зробити висновок про доцільність застосування розробленого методу для об'єктивного визначення функціональної придатності лубоволокнистої сировини до використання у харчовій та текстильній промисловості, зокрема для виробництва фільтрувальних матеріалів.</p>Є. О. КАЛІНСЬКИЙГ. А. БОЙКОД. О. ЛЕВЧЕНКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132818610.37734/2518-7171-2026-2-10ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЖИМІВ БЕЗПЕРЕРВНОГО ТА ПЕРЕРИВЧАСТОГО РОЗБАВЛЕННЯ ПІД ЧАС ДІАФІЛЬТРАЦІЙНОГО ОЧИЩЕННЯ БУРЯКОВОГО ЕКСТРАКТУ САХАРОЗИ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/610
<p>Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ресурсоефективності очищення бурякових екстрактів і зменшення втрат сахарози на мембранних стадіях виробництва. Ультрафільтрація дає змогу видаляти високомолекулярні нецукри за помірних температур, однак частина цільового компонента залишається в концентраті та втрачається разом із ним. Застосування діафільтрації створює передумови для додаткового вилучення сахарози, проте ефективність процесу істотно залежить від режиму подавання води, частки відібраного пермеату та кількості ступенів розбавлення. Тому порівняння безперервного і переривчастого режимів діафільтрації та встановлення раціональних параметрів їх проведення є актуальним науково-практичним завданням для розроблення енерго- та ресурсоефективних технологій цукрового виробництва. В роботі використано експериментальні дані ультрафільтрації інвертованого бурякового екстракту на мембранах з відсікаючою здатністю по молекулярній масі (Cut-off) 10 та 50 кДа. у лабораторній установці непроточного типу. Ефективна площа мембран становила 1,38·10⁻³ і 3,42·10⁻³ м². Нові мембрани ущільнювали фільтруванням дистильованої води протягом 2 год за тиску 0,8 МПа. Діафільтрацію оцінювали за матеріальними балансами цільового компонента для постійного об’єму та ступінчастого концентрування. Фактор проникності мембрани за сахарозою визначено експериментально-розрахунковим методом; для мембрани 10 кДа він становив 0,55. Встановлено, що на першому ступені частка відібраного пермеату не повинна перевищувати 0,50 початкового об’єму через накопичення сухих речовин у концентраті. Після кожного наступного розведення допустимий відбір може бути підвищений до 0,80, а на завершальному ступені – до 0,90. За сумарного співвідношення Vp/V0 = 3,0 розрахункові втрати сахарози з концентратом становили 1,9% для чотириступінчастого переривчастого режиму та 19,2% для безперервного режиму. Безперервне розбавлення потенційно забезпечує вищу питому продуктивність через нижчу концентрацію розчинених речовин, але утворює більш розбавлений пермеат і потребує більших енерговитрат на подальше концентрування. Переривчасте чотириступінчасте розбавлення є раціональним режимом вилучення сахарози з концентрату мембраною (Cut-off) 10 кДа. Наукова новизна полягає у встановленні кількісної залежності залишкових втрат сахарози від режиму подавання діафільтраційної води та ступеня відбору пермеату. Запропонований режим може бути використаний під час проєктування ресурсоефективної технології очищення бурякових екстрактів.</p>Ю. Г. ЗМІЄВСЬКИЙА. І. МАРИНІНР. С. СВЯТНЕНКОД. В. ГАРМАШО. В. БОРТНІЧУК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132879310.37734/2518-7171-2026-2-11СЕНСОРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕЗГЛЮТЕНОВИХ МАКАРОННИХ ВИРОБІВ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ПОПЕРЕДНЬО КЛЕЙСТЕРИЗОВАНОГО АМАРАНТОВОГО БОРОШНА
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/612
<p>Макаронні вироби є традиційним продуктом харчування для широкої верстви населення Україні та Світу. Для спеціального дієтичного споживання серед харчових продуктів особливе місце посідає продукція, що розробляється для категорії людей із захворюванням, що спричинений непереносимістю глютену. Проведено аналіз виробництва харчових продуктів для населення, що хворіє на целіакію. Метою дослідження є оптимізація рецептурного складу та оцінка сенсорних показників безглютенових макаронних виробів, виготовлених методом екструзії на основі борошна амаранту з різним ступенем попередньої клейстеризації крохмалю. Проведено серію лабораторних випробувань для встановлення оптимального гідромодуля тіста. За фіксованої вологості тістових мас на рівні 40%, адаптованої до високої водопоглинальної здатності амарантового борошна, досліджено вплив рівнів введення попередньо клейстеризованої борошняної заварки (15%, 25% та 35% від загальної маси борошна) на їхні реологічні властивості та якісні характеристики готових виробів. Установлено, що за відсутності попереднього термооброблення сировини тісто характеризується високою ламкістю та клейкістю, що унеможливлює формування стабільної структури через брак клейковинного каркаса в амарантовому борошні. Клейстеризований амілопектиновий крохмаль виконує роль структурного матриксу, що створює тривимірну сітку, здатну утримувати крохмальні гранули під час формування та варіння макаронних виробів. Водночас надмірне введення завареної фази (35%) призводить до деструкції білково-крохмальної матриці під дією зсувних деформацій в екструдері, що збільшує втрати сухих речовин у воду для варіння. Визначено оптимальну частку клейстеризованого борошна на рівні 25%, що забезпечує високі органолептичні, реологічні та фізико-хімічні показники готового продукту.</p>К. В. КОСТЕЦЬКАО. П. ГЕРАСИМЧУКР. С. ГРИЩУКД. А. КОЛІСНИК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-132949810.37734/2518-7171-2026-2-12КОНТРОЛЬ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ У ПРОЦЕСІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/615
<p>У статті розглядається актуальна проблема забезпечення прав громадян на безпечність та якість харчових продуктів в Україні, пов’язуючи її з конституційними гарантіями прав людини. Відповідно до ст. 3 Конституції України, утвердження прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а права людини – це можливості для існування та розвитку, рівними для всіх. У статті визначено, що захист прав на безпечні продукти є базовим, оскільки поєднує соціально-історичні аспекти з фізіологічними потребами споживання. Якість харчових продуктів, за ДСТУ ISO 9001:2009, залежить від факторів виробництва, розподілу та споживання, включаючи сировину, технології, зберігання та транспортування. На неї впливають галузеве нормативно-правове забезпечення та дотримання норм на всіх етапах. Система державного контролю має недоліки: дублювання функцій органів, відсутність чіткої структури, повільне впровадження ризик-орієнтованого підходу, що призводить до майже 1,5 тис. випадків харчових отруєнь щорічно. Інформація про контроль часто конфіденційна, а в базі ВРУ зареєстровано лише 8 документів за ключовими словами «безпечність та якість продуктів». Основним законом є Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», який регулює відносини між органами влади, операторами ринку та споживачами, поділяючи їх на три групи. Закон надає 95 визначень термінів, з яких 14 ключових стосуються людини. У статті проаналізовано колізії: новаторське трактування питної води як харчового продукту суперечить Директиві Ради ЄС 98/83/ЄС; термін «гігієнічні вимоги» має різночитання в наказах МОЗ; відсутність повного переліку показників безпечності ускладнює арбітражні дослідження. Небезпека перевищення залишків пестицидів, антибіотиків, гормонів пов’язана з цим. Закон про державний контроль №2042–VIII згадує HACCP, але відповідальність за його невиконання обмежена. Права споживачів захищені вітчизняним (ДСТУ ISO 9001:2009) та міжнародним законодавством (Римська декларація, Регламенти ЄС №178/2002, №852/2004). Підтримка Україною цих норм свідчить про прагнення до євроінтеграції через правотворчу, правозастосовну та контрольно-наглядову діяльність держави. Виходячи з дослідження, гармонізація з ЄС обіцяє вищий захист здоров’я, достовірну інформацію, доступні продукти, але потребує перегляду термінології Закону №771/97-ВР для відповідності стандартам IFS, BRC, GLOBALGAP, ISO 22000.</p>А. АНТОНЕНКОА. ГОРКУНО. ЛЮБЕНОКД. ВИСОКОСФ. ТАЛАНЧУК
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-1329910710.37734/2518-7171-2026-2-13ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ БІОЛОГІЧНОЇ ЦІННОСТІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ПРОТЕЇНУ РОСЛИННОГО ТА МІКРОБІОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/616
<p>Мета дослідження. Мета дослідження полягає у проведенні порівняльного аналізу біологічної цінності альтернативних джерел протеїну рослинного та мікробіологічного походження та визначенні перспектив їх використання у сучасних харчових системах. Методика дослідження. Порівняльний аналіз проведено за показниками амінокислотного складу, засвоюваності, біодоступності, наявності антинутрієнтів і сучасних інтегральних критеріїв оцінювання біологічної цінності протеїнів. Результати. У результаті дослідження систематизовано сучасні наукові підходи до оцінювання біологічної цінності альтернативних джерел протеїну та показано еволюцію критеріїв її визначення від оцінювання загального вмісту білка до комплексного аналізу його нутритивних характеристик. Встановлено, що використання окремих показників не забезпечує об'єктивного порівняння рослинних і мікробіологічних протеїнів, тоді як їх комплексне застосування дозволяє більш повно оцінити харчову якість білка. Виявлено, що основними факторами, які обмежують біологічну цінність рослинних білків, є дефіцит окремих незамінних амінокислот і наявність антинутрієнтів, тоді як для мікробіологічних білків визначальне значення має ефективність технологій руйнування клітинної стінки та екстракції білкової фракції. Доведено, що найбільш перспективним напрямом підвищення біологічної цінності харчових продуктів є використання комбінованих білкових систем, у яких рослинні та мікробіологічні протеїни взаємно компенсують власні обмеження. Висновки. Узагальнення отриманих результатів дозволило сформувати науково обґрунтовані рекомендації щодо вибору альтернативних джерел протеїну залежно від їх нутритивних характеристик і технологічного призначення. Практична значимість результатів дослідження полягає у можливості використання запропонованого підходу під час розроблення нових білкових інгредієнтів, оптимізації рецептур функціональних харчових продуктів, удосконалення технологій переробки альтернативної білкової сировини та наукового обґрунтування вибору рослинних і мікробіологічних протеїнів для створення продуктів із прогнозовано високою біологічною цінністю.</p>Ю. М. ГОНЧАРЯ. С. ВАВРИСЕВИЧВ. А. КОЛОДІЙ
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-13210811610.37734/2518-7171-2026-2-14УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНІСТЮ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ У ПРОЦЕСІ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/617
<p>У статті досліджено особливості управління безпечністю алкогольних напоїв у процесі їх митного оформлення та переміщення під митним контролем. Актуальність роботи зумовлена необхідністю гармонізації національних вимог до безпечності харчових продуктів і митного контролю з європейським законодавством, а також посиленням ризиків потрапляння на внутрішній ринок контрафактної та фальсифікованої алкогольної продукції. Метою дослідження є визначення основних ризиків і небезпечних факторів, що можуть впливати на безпечність імпортних алкогольних напоїв на етапах їх митного оформлення та транспортування. Об’єктами дослідження обрано алкогольні напої імпортного виробництва різних товарних категорій: вино, вино ігристе, бренді, віскі, горілка. Проведено аналіз маркування продукції на відповідність вимогам законодавства України, зокрема щодо зазначення виробника, країни походження, об’єму, міцності та алергенних компонентів (діоксиду сульфуру). Для оцінювання ризиків застосовано експертно-аналітичний метод із визначенням імовірності виникнення, тяжкості наслідків і складності виявлення небезпеки та розрахунком інтегрального показника пріоритетності ризику RPN. Встановлено, що найбільш критичними є ризики фальсифікації складу продукції, реалізації через нелегальні канали збуту, використання спирту невідомого походження та підроблення торговельних марок і пакування. Ідентифіковано хімічні, біологічні, фізичні та алергенні небезпечні фактори у контексті системи НАССР під час переміщення алкогольних напоїв під митним контролем. Найвищу значущість визначено для фізичного пошкодження тари та ризику потрапляння уламків скла до продукції. Запропоновано комплекс контрольних заходів, що включає перевірку цілісності пакування, маркування, транспортних умов, простежуваності партій та товаросупровідної документації. Отримані результати можуть бути використані для удосконалення ризик-орієнтованого підходу до митного контролю та підвищення ефективності управління безпечністю імпортних алкогольних напоїв.</p>А. С. ТКАЧЕНКОЯ. Б. ПИРІГВ. С. ТКАЧЕНКО
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-13211712310.37734/2518-7171-2026-2-15ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПРОБІОТИЧНИХ КЕФІРІВ НА ПРИКЛАДІ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ВИРОБНИКІВ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/619
<p>Актуальність проведення експертизи якості пробіотичних кефірів зумовлена зростанням їхнього споживання як функціональних кисломолочних продуктів, здатних підтримувати нормальну мікробіоту кишківника, покращувати травлення та зміцнювати імунну систему. На сучасному ринку України представлено широкий асортимент кефірів різних виробників, що відрізняються технологією виробництва, жирністю, вмістом білка та вологою, кислотністю та органолептичними властивостями. Водночас продукція окремих виробників характеризується варіативністю фізико-хімічних показників, нестабільними сенсорними властивостями та відсутністю уніфікованих критеріїв оцінки якості, що ускладнює порівняння продуктів та формування науково обґрунтованих рекомендацій щодо вибору високоякісних напоїв. Експертиза якості кефірів дозволяє інтегрувати дані лабораторних фізико-хімічних досліджень із оцінками органолептичних характеристик та бальною системою, що зменшує суб’єктивний вплив експертів і забезпечує всебічну, порівнянну характеристику продукції. Метою дослідження є наукове обґрунтування та проведення експертизи якості пробіотичних кефірів українських виробників із використанням органолептичних, фізико-хімічних та інтегрованих бальних методів оцінки. Об’єктами дослідження стали чотири зразки кефіру жирністю 2,5% виробництва АТ «Молочний Альянс», ПрАТ «Тернопільський молокозавод», «Галичина Карпатський Енергія» та кефір із молока буйволиці Tasbio. Органолептичну оцінку проводили відповідно до ДСТУ 4417:2005 та міжнародного Codex Standard for Fermented Milks за показниками зовнішнього вигляду, кольору, консистенції, смаку та запаху із залученням підготовленої експертної групи. Фізико-хімічний аналіз включав визначення масової частки білка, жиру та кислотності як ключових показників харчової цінності, свіжості та функціональних властивостей кефіру. Для інтеграції результатів застосовано бальну систему оцінювання, що дозволяє об’єктивно порівнювати якість різних зразків та визначати їх споживчу привабливість. Отримані дані підтверджують доцільність застосування комплексного підходу для експертизи якості кефірів, формування науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення технології виробництва та стандартизації функціональних кисломолочних продуктів.</p>Л. В. ФЛОКАН. В. ГНІТІЙЗ. П. РАЧИНСЬКА
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-13212412910.37734/2518-7171-2026-2-16ТЕХНОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕМУЛЬСІЙНИХ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ У СУЧАСНІЙ МІКСОЛОГІЇ
https://puet.poltava.ua/index.php/technical/article/view/621
<p>Метою дослідження є аналіз історичної еволюції емульсійних алкогольних напоїв, систематизація сучасних інноваційних інгредієнтів і фізико-хімічних методів стабілізації на основі останніх наукових досліджень, а також визначення перспективних шляхів впровадження емульсійних технологій у сучасну барну культуру та міксологію. Дослідження базується на комплексному системному аналізі, порівняльно-історичному оцінюванні та теоретичній інтерпретації наукової літератури з харчової та колоїдної хімії, технології алкогольних напоїв та сучасної міксології. У статті проаналізовано історичний розвиток алкогольних напоїв емульсійного типу від середньовічних монастирських лікувальних еліксирів та перших яєчних і вершкових систем до сучасних мультифазних, рослинних і безлактозних альтернатив на основі вівсяного, кокосового, мигдалевого та чуфового молока. Проаналізовано класифікацію лікерів за фізико-хімічними параметрами (міцність, вміст цукру) та сировинним складом. Визначено ключові технологічні проблеми стабілізації емульсійних коктейлів за наявності етанолу та фруктових кислот, такі як денатурація білків, зниження міжфазного натягу та руйнування захисних адсорбційних шарів, що призводить до розшарування фаз шляхом відстоювання, седиментації, флокуляції та коалесценції. Проаналізовано інноваційні інгредієнти та їхню функціональну ефективність для стабілізації спиртовмісних систем. Висвітлено сучасні техніки міксології: ультразвукову сонікацію для приготування наноемульсій, сифони для створення оксамитової піни та модифікований fat-washing із збереженням ультратонких емульсій. Поєднання хімічної стабілізації з використанням рослинних і біополімерних агентів із фізичними методами обробки (ультразвукова кавітація, тиск) дозволяє створювати термодинамічно стійкі емульсійні коктейлі з багатим сенсорним профілем. Напрями подальших досліджень зосереджені на розробці нових рецептур безлактозних і Low-ABV коктейлів емульсійного типу з підвищеними функціональними властивостями.</p>Н. ЧЕРЕВИЧНА
Авторське право (c) 2026
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0
2026-11-132026-11-13213013610.37734/2518-7171-2026-2-17